Вітання, свята, вірші [254]

Главная » Каталог статей » Вітання, свята, вірші


Вірш про осінь українською мовою
ОСІНЬ
Автор Л. Новікова
Сіла осінь на порозі,
Довгі коси розплела,
Спілі яблука на робочий
До бабусі привезла.
Вітром двері відчинила:
- Даруй з воза забирайте!
Павутинкою злетіла:
- Через рік мене чекайте!
* * * * *

ЧАКЛУНКА

Осінь фарби готувала,
У відерця наливала.
Змішувала, чаклувала,
Потім все розфарбувала.
Придивіться, все довкола
Стало різнокольоровим!
* * * * *

КОРОЛЕВА ОСІНЬ

Королева Осінь
Всіх до столу просити.
Всіх без винятку частує
Й для Зими запас готує.
* * * * *

ОСІНЬ

Нині осінь нас чарує,
Неповторна, чарівна,
Різні барви нам дарує
І дивує нас вона.
Виглядає так казково
Восени і парк, і гай,
Розмаїттям кольоровим
Прикрашає осінь край!
* * * * *

ОСІННІЙ ПАРК

Вже побагряніло
Листячко на клені,
Але на вербиці
Ще воно зелене.
На каштані листя
З жовтою каймою.
Йду осіннім парком
Тихою ходою.
Таких фарб немає
Влітку, ні зимою.
Недаремно осінь
Зветься золотою.
* * * * *

ОСІНЬ

Ніби притомилося сонечко привітне:
У траві пожовклій молочай не квітне.
Облетіло літо листячком із клена,
Лиш ялинка в лісі сонячно зелена.
Журавлі курличуть: летимо у вирій.
Пропливає осінь на хмарині синій.
* * * * *

ДОЩОВА ОСІНЬ

Водити осінь хороводи
То із листя, то з дощів.
На прогулянку виходять
Парасолі і плащі.
Там розмову парасолі
Із плащами завели:
«Ах, як довго у неволі,
У темниці ми були.
Та вернулися тумані,
Задощило в небесах,-
І ми знову в пошані,
Знов нас носять на руках».
І прийшли тоді до згоди
Парасолі і плащі,
Що найбільша насолода –
Це коли ідуть дощі.
* * * * *

ОСІННІ КЛОПОТИ

На городі осінь мила
Нам гостинці залишила.
Зажурилась баба Ната:
— Як же вчасно зібрати всі?!
Зберемося разом, друзі, —
Допоможемо бабусі!
Баранець з ягням удвох
Обмолочують горох.
Свинка й козлик залюбки
В льох складають бурячки.
* * * * *

ОСІНЬ

... Осінь на узліссі
Фарби розбавляла,
Пензликом легенько
Листя фарбувала.
Вже руда ліщина,
Пожовтіли клени.
В пурпурі осіннім
Тільки дуб зелений.
Утішає ясен:
- Не сумуй за літом!
Геть усі діброви
В золото одіто.
* * * * *

ШЕПІТ, ШЕЛЕСТІННЯ, ШЕРЕХ ЛИСТЯ

Шепіт, шелестіння, шерех листя...
Ходити осінь золотиста,
Жовтокоса, багряниста,
З тихим шумом падолисту.
Шелест, шурхіт по діброві...
Вірша осінь колискові
Шепче нам про неба просинь.
Шепче осінь. Шепче осінь...
* * * * *

КАШТАНОПАД

Вісь червоний
Впавши листок,
та
Каштанчик – скок!
Жовтий лист
На землю ліг,
Слідом знов
Каштанчик – плиг!
День за днем
Таке підряд –
Падолист,
Каштанопад.
* * * * *

ОСІННІ ТАНЦІ

Вітер взявши сопілку в руки:
— Ду-ду-ду!
Хто зі мною потанцює
У саду?
Захиталися жоржини:
— Може, й ми!
Тільки ти нас над землею підійми!
— Шкода часу,— вітер каже,—
Підіймать!
Видно, вам не доведеться танцювать!
Тут як зірвуться листочки із дубка,
Із вербички, із берези,
Із кленка,— хто червоний, хто жовтавий, хто рудий,
А хто трішечки зелений —
Молодий.
Як закрутяться у танці
Угорі! І низенько над землею,
У дворі. Вітер кинувся за ними:
— Ой, ду-ду!
Від хто вміє танцювати до ладу!
* * * * *

ЛІСОВА КОЛИСКА

Стежка, озеро, стіжок –
Все у падолисті,
І в гніздечку для пташок
Задрімав сухий листок,
Наче у колисці.
* * * * *

ОСІННІ ВІЗЕРУНКИ

Осінь килим ткала з листя —
Візерунки золотисті
З червонястими квітками
Та барвистими стьожками.
Осінь килим вишивала,
Ниточок пішло чимало —
Листя клена і калини,
Дуба, ясена, ожини,
А між ними горобина —
Наче полум'я горить!
Осінь ткала з листя килим.
Де-не-де щось зеленіло,
Зверху смуга срібно-біла —
Зранку паморозь блищить...
* * * * *

ОСІНЬ

Листячко дубове,
Листячко кленове
Жовкне і спадає
Тихо із гілок.
Вітер позіхає,
В купу їх згортає
Попід білу хату
Та на моріжок.
Айстри похилились,
Ніби потомились —
Сонечка немає,
Спатоньки пора!
А красольки у ялі
До землі припали.
Наче під листочком
Вітер догоря.
* * * * *

ЛІСОМ ОСІНЬ ПОХОДИЛА

Лісом осінь походила —
Все навкруг визолотила.
Залишила лиш ялинку
Їжачкові на хатинку.
* * * * *

ДАРУЙ ОСЕНІ

Восени врожай збирають
На містах і в садках.
Груші, яблука звисають
На тонесеньких гілках.
В лісі білочка руденька
Під пеньком знайшла грибок.
Ухопила — та хутенько
Заховала в теремок.
* * * * *

ОСІНЬ

Коли вона загляне в сад —
Наллється соком виноград,
І різні яблука ренет
Солодкі стануть, наче мед.
Коли огляне баштани —
Надмуться гордо кавуни,
І запишається в хустках
Товста капуста на грядках.
Як помандрує по гаях
З чарівним пензлем у руках —
Все розмалює на путі,
Берези стануть золоті!
І ми її уклінно просим: —
Заходь у гості, щедра осінь!
* * * * *

ЩО НА СПИНЦІ В ЇЖАЧКИ?

Що несе на спинці
Спритний їжачок?
Він несе на спинці
Золотий листок.
Що несе на спинці
В дощик і сльоту?
Він несе на спинці
Осінь золота.
* * * * *

ОСІНЬ

Сумує жовтень у нашому саду.
Поодцвітали мальви сніжно-білі,
Хмелі перебродили у меду,
І журавлі полинули у вирій.
Вже не сміються ластівки малі.
Не золотіє мак духмяним цвітом.
А яблуні – заплакані й сумні...
Смороду не скоро знов побачать літо.
Всі листопади вдалину перенесли...
Бузкова тиша. Сад тривожно-синій
Смородина ще в залишках золі.
А на гілках цвіте холодний іній.
* * * * *

ВОВК ОСІННЬОЮ ПОРОЮ

Вовк осінньою порою
Примостився під сосною –
Шиє валянки вовчисько,
Бурмотить: «Зима вже близько.
теплу Шубу власну травня,
Лапи у валянки сховаю.
Ще пошию рукавиці
Вовченятам і вовчиці».
* * * * *

ОСІНЬ

Знову я дивлюсь в віконце:
Він за ліс заходити сонце.
У лісі ходить хитрий лис...
«Мамо, що це, подивись?
Вчора ліс ще був зеленим
А сьогодні... онде клени
Червоніють, мов вітрила,
І берізка пожовтіла».
«Як красиво, — каже мама, -
Це віконце — наче рама,
А від сонця подарунок —
Панні Осені малюнок».
* * * * *

БІЛОЧКА ВОСЕНИ

На гіллячках, на тоненьких,
Поки день ще не погас,
Сироїжки та опеньки
Білка сушить про запас.
Так нашпилює охайно,
Так їх тулити на сосні
І міркує: а нехай-но
Ще побудуть тут мені!
Поки дні іще хороші,
Поки є іще тепло,
А як випадуть пороші,
Заберу їх у дупло.
Буде холодно на дворі,
Сніг посиплеться з дубів,
Буде в мене у коморі
Ціла в'їхав язочка грибів!
Але білочці не спитися.
Дятел стукає: тук-тук!
Щоб не вкрала їх лисиця
Або хитрий бурундук.
* * * * *

ЯК ГАРНО В ЛІСІ ВОСЕНИ!

Як гарно в лісі восени!
Кленову гілочку торкни -
Вона здригається, бринить,
Немов струни сталева нитка.
Жовтіють граби і дубі,
Вкривають листячком гриби,
Кущі, галявии, плаї,
малесенькі Сліди твої.
Навкруг завія золота -
Багряне листя обліта.
Сміється сіверко: "Лови!",
Зірвавши шапку з голови.
І ти за шапкою біжиш
У цей малюночок, у вірш,
сонячного дитинства світ,
А мама дивиться услід.
* * * * *

ХОДИТИ ОСІНЬ

Загорнулися в тумані
Запечалені світанки,
Ходити осінь по стежинах,
Губить літа витинанки.
* * * * *

ОСІНЬ

Трав м'яка які вершечки
Зжовкли на покосі.
Вже тонкі вервечки
Посукала осінь,
І на них гойдає
Хмар важкі колиски
Тихо опадає
Листя із берізки.
Небо прохололе
дрібно Сіє мжичку.
Щоб родило поле
Жито і пшеничку.
* * * * *

ОСІННЄ

Жовте листя. Сіре небо.
Яблука червоні.
Заховавсь пташиний щебет
У моїй долоні.
Попелясті павутини...
Очевидно, осінь
Просочилася по краплині
У серпневі роси.
Бродити вітер по алеях,
Носити запах диму.
Вітер губиться в ідеях:
Як зустріти зиму?
В сон поринули городи,
Яблука зірвали.
І зелене вийшло з моди,
Сіре модним стало.
Небо, тихе і похмуре,
Мокне у калюжі.
Чоловік задумом курити,
Згадуючи ружі.
Та нехай і згасла зелень,
Хай і зблякла просинь, -
Не журися, рідна земле:
В тебе славна й осінь!
* * * * *

КЛЕНОВІ ЛИСТКИ

Осінь, осінь... Лист жовтіє.
З неба часом дощик сіє.
Червонясте, золотисте
Опадає з кленів листя.
Діти ті листки збирають,
У книжки їх закладають.
Наче човники, рікою
Їх пускають за водою.
З них плетуть вінки барвисті —
Червонясті, золотисті.
* * * * *

ЗАЖУРИЛАСЬ БДЖІЛКА

Зажурилась бджілка...
Що робити має,
Бо у полі жовкнуть квіти,
Де медок збирає.
Де медок збирала, -
Де вона гуляла,
Там ті квіти, ясні квіти
Осінь притоптала.
І зима надійде,
Вкриє горі й частки,
Хто заплаче за квітками,
Як не тії бджоли.
* * * * *

ЛИСТОПАД

Осінь, осінь, листопад,
Жовте листя стелить сад,
За моря в краї далекі
Відлетіли вже лелеки.
Хмари небо затягли,
Вітер віє з-за гори,
Ходити осінь листопадом,
Жовте листя стелить садом.
* * * * *

ОСІНЬ

Висне небо синє,
Синє, та не ті;
Світе, та не гріє
Сонце золоте.
Оголилися поле
Од серпа й коси;
Ніде приліпитись
Крапельці роси.
Темна діброва
Стихла і мовчить;
Листя пожовтіле
З дерева летить.
* * * * *

ОСІНЬ

Осінню дмухнуло,—
Висохли квіточки,
Похмуро, безпритульно
Глянули садки.
Жовкне і травиця.
Така її доля,
Хіба зелениться
Хлібець серед поля.
Хмара небо криє,
Сонечко не блисне,
Вітер вовком виє,
Дощ потоком висне.
Швидко погнав води
Струмок бистрохвильний;
Пташка від негоди
Подалася у вирій.
* * * * *

ОСІНЬ

Автор М. Трохим
Осінь, ліс зашелестів,
Опадає листя.
Ліс накинувши кожушок
Злотистий.
вже Відлітають птахи,
І пісень не чути
Забуваються стібки
В ліс забутий.
* * * * *

ПОТЕМНІЛИ КРОНИ СОСОН

Потемніли крони сосон,
Тихо сіються дощі,
Оголила темна осінь
І дерева, і кущі.
І тепер помітні здаля
воронячих Гнізд шапки,
Зникли птахи перелітні –
Гуси, іволги, шпак.
У гіллі синиця тенька,
Лущити зерна цілий день,
І від білочки опеньки
Поховалися за пень.
* * * * *

ОСІНЬ

Непомітно з'єднання явилася осінь –
День коротшим стає щодоби.
Глянь, берізки – вже златокосі,
І в дубів багряніють чуби.
Вже у теплі краї відлетіли
Сонцелюби – дзвінкі журавлі,
Не страшні їм тепер заметілі
На далекій південній землі.
* * * * *

ОСІННЯ ЛІЧИЛКА

Автор А. Королів
Одна – велика диня,
А він два буряки,
Три баклажани сині,
Чотири огірки.
А далі теж не порожньо:
Червоних п'ять перчин,
Шість качанів капусти,
Солодких сім морквин.
Ще далі поглядімо,
Що осінь принесла,
Анумо полічімо
Останні три числа:
Це – помідорів вісім
Та дев'яті п'ять картоплин,
А у вінку повисли
Аж десять цибулин.
* * * * *

ОСІНЬ, НАША ОСІНЬ

Осінь наша, осінь —
Золота година,
Неба ясна просинь,
Пісня журавлина,
Бабиного літа
Довгі, білі коси...
* * * * *

ЗОЛОТА ОСІНЬ

В парках і садочках,
На доріжки й трави,
Падають листочки
Буро-золотаві.
Де не глянь, навколо
Килим кольористий,
Віти напівголі
Й небо синє-чисте.
Метушні немає,
Тиша й прохолода –
Осінь золота
Тихо-ніжно ходить.
Такий вітер капосний,
Сам гуляє,
А дітей на вулицю
Не пускає.
* * * * *

ЖОВТЕНЬ

Автор Н. Приходько
Тихо осінь ходити гаєм.
Ліс довкола аж горить.
Ясен листя осипає,
Дуб нахмурений стоїть.
І берізка над потоком
Стала наче молода.
Вітер, мовби ненароком,
Їй косиці розпліта...
* * * * *

ОСІННІЙ ДОЩИК

Пожовтіло листячко
На кленочку,
Почорніли айстроньки
У садочку.
Заховалось сонечко,
Не видати,
Сипле вітер дощиком
Кругом хати.
Стукотить і грюкає
У віконця:
«А що?.. Вам не весело
Тут без сонця?».
* * * * *

ОСІННЯ ВИШИВАНКА

Вишивають гладдю журавлі
Дощового неба скатертину.
Вітерець безжально до землі
Нахилив пожовклу горобину.
Оселився дощик на гіллі,
Облітає айстра пелюстками,
Вишивають небо журавлі
Чорними і білими нитками.
* * * * *

ЗОЛОТА ОСІНЬ

Ще недавно в небі синім
Пролітали журавлі,
А сьогодні в безгомінні
Ходити осінь по землі.
І від краю і до краю,
Від двора і до двора
Золотого урожаю
Знов до нас прийшла пора.
Добавлено: 03.08.2016 » Просмотров: 152 » Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя*:

Flash